«Така історія» про тих, хто веде щоденники, і про тих, хто будує ДОРОГУ

…Тепер вона знала, що як би не мордувалася земля, заплутуючи горизонти, їхня дорога була несказанно чистою, прямою і легкою. Багатьом вона видавалась безглуздям, хоч була лише правильною справою, вирваною з хаосу дійсності і доведеною ними разом до кінця. Бути у цьому місці, у цю мить – ось що має значення… (А. Барікко, «Така історія»)

… Вперше побачивши автомобіль, хлопчик Ультімо з невеличкого італійського селища зрозумів своє життєве призначення. Перегони, які тільки почали впроваджуватися в європейське життя (адже дія роману починається 1903 року) сколихнули батька хлопчика Ліберо Паррі, і разом із сином він вирішив цілковито змінити своє рутинне, неприбуткове і нецікаве життя фермера. З цього часу в серці хлопчика зародилася мрія, що переросла в мету життя. І якщо для батька головним були автомобілі, їх стрімкий лет повз захоплені вигуки глядачів, а також прибуток від цього видовища, то для Ультімо життєво необхідним стало прагнення побудувати дорогу, по якій будуть ширяти неприборкані автомобілі. Перегони – ось, що поєднує ці два життя. Вони захоплюючі, карколомні і майже завжди  – смертельно небезпечні. Однак людям, яким  дорожній пил став необхіднішим від повітря, – це єдина стихія, де вони справді живуть. Мрія і дорога – ось головна тема роману. «Така історія» охоплює долі людей, що пройшли війну, дивовижні збіги обставин, поневіряння та випробування коханням. Це роман про людське існування, сутність кохання, шлюбу, війни. Його проблематика цілком екзистенційна, адже йдеться про випадок і відповідальність, про хаос і систему, а головне – про вибір людини і її причетність до всього, що діється у світі.